Звичайно назва і народження цього парку пов’язана із давніми легендами про гірське озеро, яке знаходиться між високими горами, під небесами, яке має співзвучну назву - "Синевир", або як називають його у народі - "синє око Карпат". Для збереження цього чарівного творіння природи в 1974 році було організовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Синевирське озеро", а через три роки професор С. М. Стойко обґрунтував спочатку створення ландшафтного, а згодом -національного парку, який було створено за рішенням уряду України у 1989 році. Його площа становить 40 400 га, з них 5807 га відведено під заповідну зону. Протяжність парку з півночі на південь - 30 км, а ширина зі сходу на захід - до 20 км. До складу парку входить і в ідоме верхове болото Глуханя. Не минуло й року від часу створення, як лиха доля спіткала територію парку і залишила гірку сторінку в його історії. Внаслідок шквального смерчу, що пронісся 19 грудня 1989 року над гірським масивом Ґорґани, за лічені секунди були знищені паркові деревостани на площі близько 1500 га. Тому в перші 8 років становлення парку він функціонував як типовий лісокомбінат, основна діяльність якого була спрямована на ліквідацію наслідків стихії. Природні умови парку є типовими для Ґорґан - одного з найвеличніших гірських масивів, геологічні відклади якого охоплюють діапазон часу від верхньої крейди до олігоцену. Навіть важко уявити собі, що ця місцевість у межах Вододільно-верховинської геоморфологічної області колись була морським дном, а нині уособлює переважно два характерних ландшафти:

• низькогірні флішеві крутосхилі хребти з бурими гірсько-лісовими;

• дерново-буроземними щебенюватими ґрунтами;

а також середньогірські давньольодовикові флішеві крутосхилі хребти з полонинами, бурими гірсько-лісовими щебенюватими та гірсько-торф’яно-буроземними ґрунтами. Найвищими вершинами тут є Стримба (1719 м) та Негровець (1707 м). Характерною особливістю гір є наявність великих кам’янистих розсипів, що називаються в народі "греготами". Крім них, представлені всі типи рельєфу - від полонинного до річково-долинного.

Територія парку займає верхню частину водозбору р. Тереблі з її численними водоймами - озерами Синевир та Озірце, штучними водосховищами (клаузами) та притоками, найбільшою з яких є Чорна Ріка (Озерянка). В долині р. Теребля має русло 25-30 м завширшки, середню глибину 0,7-1,5 м і швидкість течії близько 18 км/год.

Клімат на території парку закономірно змінюється від помірно-вологого в долинах до холодно-вологого у високогір’ї. Середня температура липня - близько + 13 °С, січня - мінус 4-6 °С. Атмосферні опади значні. Наприклад, у селі Синевирська Поляна середньорічна кількість опадів сягає 1310 мм. Навіть весь теплий період року характеризується частими зливами. Майже щороку восени і навесні виникають стихійні гідрогенні екологічні явища. Надмірні дощі в листопаді 1998 року спричинили катастроф ічну повінь у басейні р. Тереблі. Дощі змінилися небаченими досі снігопадами, від яких постраждали не лише місцеве населення, але і тваринний світ. Наслідки дії цих явищ природи мають і інші причини, але стихія приходить завжди зненацька, і суспільство має бути готовим відповісти на неї екостабілізуючими заходами. Незважаючи на це, клімат на території парку загалом сприятливий для відпочинку людей. Вишукана естетичність гірських ландшафтів, лісисті гори, зелені полонини, швидкоплинні ріки, сріблясті джерела цілющих мінеральних вод приваблюють найвибагливіших туристів і природолюбів.

Хоча район парку давно освоєний людиною, тут ще збереглося чимало незайманих пралісів з багатими флорою і фауною. Рослинний світ тут різноманітний. Смерекові і букові ліси та луки є основними типами рослинності. Навесні букові ліси на схилах гір наче ниткою розділені на ранні та пізні форми. Місцевий клімат сприяє також росту смереки, угруповання якої займають тут найбільшу площу. Флористичне найбагатшими вважаються післялісові луки - царини, на яких можна налічити до 40 видів рослин. На всій цій території росте 914 видів судинних рослин, з яких 50 видів дерев і 90 видів чагарників, а також 155 видів мохоподібних. У парку росте 94 рідкісних і зникаючих види рослин, з яких до Червоної книги України занесено 38 видів, в тому числі один вид лишайників і два види мохоподібних. З цих видів відмітимо лише деякі - підсніжник звичайний, шафран Ґейфелів, лілія лісова, арніка гірська, плаун-баранець, коручка болотна, ключ-трава, язичок зелений та інші. До Зеленої книги України занесено 9 рідкісних рослинних угруповань в основному відкритих та смереково-рідколісних оліготрофних боліт, яворових і сіровільхових лісів та гірськососново-сфагнового криволісся. В лісах, на луках та в перелісках щедро родять ягоди ожини, чорниці, брусниці, малини, суниць, горіхи ліщини. Цими дарами природи можна поласувати, мандруючи горами, полонинами і долинами.

Великої цінності надає парку його тваринний світ. Тут мешкають олень благородний, ведмідь бурий, козуля, кабан дикий, вовк, лисиця, заєць сірий та інші види ссавців - усього 43, з них найбільш рідкісними стали бурозубка альпійська, кутора мала, горностай, борсук, видра р ічкова, кіт лісовий, рись звичайна. З птахів найчастіше трапляються рябчик, канюк звичайний, дятел строкатий великий, сорока, сойка - всього 91 вид, з них рідкісними є глухар, беркут, лелека чорний, завирушка альпійська, пугач, змієїд. У ставках, озерах та річках водяться форель струмкова, озерна і райдужна, головень, марена, бабець-головач, пічкур звичайний, підуст - усього 19 видів. Тут є 8 вид ів плазунів та 12 земноводних. Серед плазунів стали рідкісними гадюка звичайна та карпатські ендеми - саламандра плямиста, тритони карпатський і альпійський, а також малопоширені - полоз л ісовий, мідянка. З фауни до Червоної книги України занесено 22 види, а до Європейського червоного списку - 11 видів, серед яких вовк, бурий ведмідь, видра річкова, рись звичайна, лосось дунайський та інші. Для охорони тваринного світу двічі на рік (навесні і восени) визначаються спеціальні періоди тиші, коли людям не дозволяється не лише відвідувати, а й наближатись до місць масового скупчення звірів і птахів. Навіть туристичні й екскурсійні екологічні стежки прокладаються з урахуванням цих обставин, зате взимку у великі снігопади служби охорони прокладають спеціальні стежки, щоб порятувати у разі потреби мешканців лісу.

джерело матеріалу: none
статус матеріалу: повністю готовий
встановлено: 10 липня 2003 року

повернутися назад...

новини : : мапа сайту : : наш клуб : : коротко про карпати : : зв’язок із нами : : ваші питання до нас : : книга відгуків